Історія справи

Постанова ВГСУ від 07.03.2017 року у справі №913/799/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 913/799/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників:позивачаОСОБА_4; ОСОБА_5 (дов. від 03.07.2015 б/н )відповідача не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином)розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_6на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016у справі№ 913/799/16 Господарського суду Луганської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Сєвєродонецької міської радипровизнання недійсним договору оренди землі №040941900027 від 03.12.2008 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради Луганської області про визнання недійсним договору оренди землі №040941900027 від 03.12.2008.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 12.09.2016 (суддя Рябцева О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді М'ясищев А.М., Будко Н.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6; судові витрати вирішено покласти на позивача.

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

У своїх пояснення ОСОБА_6 вказує про обставини, які просить врахувати при вирішенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 07.03.2017 представників сторони, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця з 20.03.1997, реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20016879431.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначені види його діяльності: допоміжна діяльність у рослинництві; надання ландшафтних послуг; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; діяльність у сфері фотографії.

Відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1, яка видана суб'єкту підприємницької діяльності - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, останній був платником єдиного податку з 01.01.2008.

Пунктом 3 Свідоцтва серії НОМЕР_1 визначені види діяльності платника єдиного податку: фотопослуги; роздрібна торгівля; здача майна в оренду; продаж та установка металопластикових конструкцій; виготовлення сувенірної продукції. Місце здійснення діяльності: АДРЕСА_1.

10.05.2007 Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення придбав у Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради нежиле приміщення, яке розташоване за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1, загальна площа якого 93,0 кв.м.

Вказане нежиле приміщення знаходиться в житловій будівлі, в багатоквартирному п'ятиповерховому житловому будинку.

20.11.2008 Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення №2632 в якому вказано про передачу в довгострокову оренду строком на 25 років громадянину ОСОБА_6 земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0006 га (6 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель, які знаходяться в користуванні КП "Житловервіс "Світанок" під існуючий окремий вхід до нежилого приміщення.

В рішенні вказано про затвердження громадянину ОСОБА_6 розрахунку частини площі земельної ділянки в розмірі 0,0045 га (45 кв.м.), на якій розташовано вбудоване нежитлове приміщення за вищевказаною адресою.

На підставі зазначеного рішення між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_6 укладено договір оренди землі №040941900027 від 03.12.2008, який зареєстровано в Сєвєродонецькому міському реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному Комітеті України по земельних ресурсах №040941900027 від 28.01.2009.

Відповідно до пункту 1 вищевказаного договору орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №2632 від 20.11.2008 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі комерційного використання (під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення).

В пункті 2 договору оренди землі сторони обумовили, що в оренду передається земельна ділянка, площею 0,0006 га.

На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна (пункт 3 договору).

Договір укладено на 25 років строком по 20.11.2033 року включно (пункт 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору, в розділі "Орендна плата" сторонами обумовлено, що орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі та розмірі: 170,93 грн. на рік, що складає 10,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У пункті 12 договору визначено, що розмір орендної плати переглядається щорічно відповідно до умов договору і чинного законодавства.

Пунктом 13 договору сторони визначили, що орендар користувався земельною ділянкою під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення з 20.11.2008 року; орендар користується земельною ділянкою, на якій розташовано вбудоване нежиле приміщення площею 0,0045 га за адресою: АДРЕСА_1 (згідно розрахунку, доданого до проекту землеустрою). Орендна плата за землю донараховується за фактичний строк користування земельною ділянкою по ставках цього договору. Орендар зобов'язаний сплатити донараховану орендну плату по строку оплати у місяці, у якому одержав цей договір.

В пункті 15 договору зазначено про цільове призначення земельної ділянки: землі комерційного використання.

Як вже зазначалось, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської про визнання недійсним договору оренди землі №040941900027 від 03.12.2008, укладеного між ним та Сєвєродонецькою міською радою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

За змістом статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосфера, повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За приписами частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду.

За приписами частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

У пункті 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

В статті 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на дату укладання спірного договору) визначалось, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на дату укладання спірного договору) визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися. Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Таким чином, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, технічної документації із землеустрою щодо поділу і об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що укладенню спірного договору оренди землі №040941900027 від 03.12.2008 між ОСОБА_6 та Сєвєродонецькою міською радою передувало розроблення, погодження, затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки.

Так, в матеріалах справи міститься Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення в АДРЕСА_1, розроблений Комунальним підприємством "Землевпорядник" Сєвєродонецької міської ради на замовлення позивача.

Відповідно до Технічного завдання розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення від 12.11.2007, погодженого директором Комунального підприємства "Землевпорядник", визначено: підстави для виконання робіт, характеристики об'єкту земельної ділянки, вихідні дані, основні етапи роботи, умови відведення земельної ділянки, форми власності, код, порядок погодження, порядок здачі-приймання, термін виконання робіт, зобов'язання сторін.

З довідки Відділу містобудування та архітектури №174 від 07.02.2008, за підписом в.о. начальника Відділу містобудування та архітектури вбачається, що земельна ділянка за своїм цільовим призначенням не суперечить містобудівній документації, діючим містобудівним нормам і правилам. Обмежень на використання земельної ділянки не має.

Висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області №3109 від 10.04.2008 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0006 га під існуючий окремий вхід до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

Висновком Управління Земельних ресурсів у м. Сєвєродонецьк Луганської області №514 від 29.02.2008 погоджено вказаний проект землеустрою.

Проект ситуаційної схеми та експлікацію земельних угідь погоджено начальником управління земельних ресурсів у м. Сєвєродонецьку.

Крім того, в матеріалах справи містяться: план встановлених меж земельної ділянки №0280105; каталог координатів кутів зовнішніх меж землекористування; креслення меж землекористування, за рахунок яких передбачається вилучення, креслення угідь в розрізі землекористувачів ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі зазначених матеріалів технічної документації із землеустрою по спірній ділянці Сєвєродонецькою міською радою прийнято рішення №2632 від 20.11.2008 про передачу в оренду земельної ділянки ОСОБА_6, укладено договір оренди від 03.12.2008, передано земельну ділянку в натурі за актом передачі - прийняття та складено розрахунок орендної плати.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що укладений між сторонами договір містить такі істотні умови, як:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Також, судами досліджено, що у спірному договорі громадянин ОСОБА_6 виступає як орендар, а посилання на наявність у нього статусу суб'єкта підприємницької діяльності та свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктом підприємництва у договорі відсутні.

Таким чином, із наданих Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 матеріалів не вбачається, що при укладанні договору орендар повідомляв орендодавця про те, що він є платником єдиного податку.

З договору оренди землі і договору купівлі-продажу комунального майна -нежитлового приміщення вбачається і те, що орендар використовував спірну земельну ділянку з 20.11.2008 року, маючи статус суб'єкта підприємництва.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Закон передбачає, що позивач звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права має на увазі, що таке порушення відбулось з боку відповідача.

В свою чергу, приймаючи рішення суди попередніх інстанцій вірно зазначили про те, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією з основних засад цивільного законодавства та є принциповим для цивільного обороту.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 при укладанні спірного договору усвідомлював його умови та наслідки.

Враховуючи все вищевикладене, суди попередніх інстанцій вірно зауважили, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 не доведено, що на час укладання спірного договору Сєвєродонецька міська рада діяла неправомірно, порушуючи вимоги Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", адже позивач, як орендар, не надавав будь-яких доказів на звільнення його від орендної плати, не повідомляв Сєвєродонецьку міську раду про наявність статусу платника єдиного податку, а навпаки, маючи певний статус платника податку добровільно підписав спірний договір про оренду землі.

До того ж, Указом Президента України №727/98 від 03.07.1998 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не передбачено будь-яких застережень відносно того, що наявність у суб'єктів підприємницької діяльності статусу платника єдиного податку взагалі звільняє або виключає права та обов'язки таких суб'єктів на укладання договорів оренди землі та сплату орендної плати.

Посилання скаржника на неправильне визначення розміру орендної плати у спірному договорі, наявність обставин щодо неправомірного розрахування платежів виходячи із більшої площі орендованої земельної ділянки та понесення у зв'язку з цим значних витрат, не свідчить про недійсність договору, а може знайти своє відповідне вирішення шляхом внесення змін або часткового припинення умов договору, в тому числі стосовно площі землі та розміру платежів та відшкодування скаржнику безпідставно сплачених ним коштів з урахуванням вимог земельного та податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, оскільки судами було прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі №913/799/16 Господарського суду Луганської області залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді В.Корсак

О.Сибіга